Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу icon

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу

Реклама:



Скачати 396.97 Kb.
НазваТестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу
Сторінка1/4
Дата конвертації22.02.2013
Розмір396.97 Kb.
ТипДокументи
джерело
  1   2   3   4

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу

Впровадження ЗНО суттєво вплинуло на методику контролю та оцінювання навчальних досягнень школярів. УЦОЯО вперше запропонував єдині у межах держави вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки випускників. Більше того, здійснюються її універсальне вимірювання та рейтингова стратифікація. Це породжує цілу низку запитань і побоювань. Чи співвідносяться вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки школярів, зазначені у загальноосвітніх навчальних програмах та програмах ЗНО? Що таке компетентність? Що є об’єктами контролю і оцінювання навчальних досягнень з кожного шкільного предмета в умовах компетентнісно орієнтованого навчання? Чи можливі компетентнісно орієнтовані тести і якими вони повинні бути?


Тестовий контроль і оцінювання

навчальних досягнень учнів з історії

в контексті компетентнісного підходу


За роки незалежності України відбулося чимало реформ у різних сферах та галузях її політичного, економічного, духовного і культурного життя. Не залишилася осторонь вітчизняна освіта. Серед її найбільш масштабних нововведень – перехід на 12-річний термін навчання, профілізація старшої школи, упровадження 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів. Очевидно, найвищий суспільний резонанс викликало запровадження процедури зовнішнього незалежного оцінювання (далі – ЗНО) навчальних досягнень випускників.

На сьогоднішній день механізми організації та втілення результатів ЗНО мають чимало суперечливих відгуків. Насамперед, зупинюся на двох позиціях, що викликають негативне ставлення. По-перше, Міністерство освіти і науки України, проводячи освітні реформи, модернізує, здебільшого, середню освіту. Вища ж школа, попри декларативну орієнтованість на європейськість, продовжує залишатися консервативною інституцією з чітко усталеними пострадянськими парадигмами (винятком з правила є хіба що декілька престижних українських вузів). Адже керівники більшості наших вищих освітніх установ досі не хочуть змиритися з тим, що все менше «впливають» на перебіг вступної кампанії. Як наслідок, у бік організаторів ЗНО лунають закиди про порушення процедури проведення тестування, низький рівень тестових завдань, що впливає на якість набору перших курсів і т. д. і т. п. З одного боку, якщо школа готуватиме всебічно підготовленого, тільки з високим рівнем навчальних досягнень, випускника, що ж тоді робитимуть вузи? Чи готові більшість із них з таким студентом працювати? З іншої сторони, хто забороняє вишам отримати достойних першокурсників, установивши високий прохідний бал при вступі? У цьому контексті не може не турбувати обговорюване у ЗМІ можливе упровадження з 2011 року компетентнісно орієнтованого тесту на базах вузів. Невже вища школа знову монопольно впливатиме на результат вступної кампанії?

По-друге, однозначне громадське неприйняття викликає неврегульованість ситуації з абітурієнтами-пільговиками. Погодьмося, коли ми звертаємося до спеціаліста в будь-якій галузі, нам байдуже, до якої соціальної групи він належить, але дуже важливо наскільки професійно він здатний вирішити нашу проблему. На мою думку, представники пільгових соціальних категорій, які отримали сертифікати Українського центру оцінювання якості освіти (далі – УЦОЯО), повинні перебувати в рівних умовах з усіма бажаючими навчатися у вузі. На етапі вступу до обраного закладу єдиним критерієм має стати рівень загальноосвітньої підготовки абітурієнта. Якщо ж держава бере на себе відповідальність опікуватися громадянами пільгових категорій, то її обов’язок створити таким студентам належні умови під час навчання в інститутах та університетах у вигляді підвищених стипендій, низьковідсоткових кредитів, позачергових помешкань, інших матеріальних та навчальних засобів для здобуття вищої освіти.

Разом з тим, попри усі невирішені проблеми, процедура сертифікації навчальних досягнень випускників має чимало позитивів. По-перше, не можна не помітити того, що від часу упровадження ЗНО поступово змінюється ставлення українських школярів до значення отриманих під час навчання знань, умінь і навичок. Навіть, якщо одинадцятикласники додатково працюють із репетиторами, це, у кінцевому підсумку, підвищує їх компетентність, визначає їх профільне та професійне спрямування. По-друге, ЗНО дало можливість тисячам українських випускників, які не мають значних матеріальних статків та елітного соціального статусу, але здобули високі знання, уміння і навички в школі, стати студентами найпрестижніших вітчизняних вузів. По-третє, доступ до таких вишів отримали чимало вихідців із сільської місцевості. По-четверте, упровадження процедури ЗНО змінює підходи до організації навчально-виховного процесу. Такі результати варті витрачених зусиль усіх, хто в той чи інший спосіб долучився до втілення ЗНО в систему української освіти.

Впровадження ЗНО суттєво вплинуло на методику контролю та оцінювання навчальних досягнень школярів. УЦОЯО вперше запропонував єдині у межах держави вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки випускників. Більше того, здійснюються її універсальне вимірювання та рейтингова стратифікація. Це породжує цілу низку запитань і побоювань. Чи співвідносяться вимоги до рівнів загальноосвітньої підготовки школярів, зазначені у загальноосвітніх навчальних програмах та програмах ЗНО? Що таке компетентність? Що є об’єктами контролю і оцінювання навчальних досягнень з кожного шкільного предмета в умовах компетентнісно орієнтованого навчання? Чи можливі компетентнісно орієнтовані тести і якими вони повинні бути? Спробую відповісти на декотрі з цих запитань, опираючись на свій досвід роботи як з учнями, так і з учителями історії. Оскільки в Україні проводиться майже обов’язкове ЗНО з історії України, оперуватиму змістовим матеріалом цієї навчальної дисципліни. Розумію, що мої теоретичні міркування не претендують на універсальність чи виключність, але тішуся тим, що вони виправдовують себе на практиці.

^ Чи співвідносяться вимоги до загальноосвітньої підготовки школярів,

зазначені у загальноосвітніх навчальних програмах

та програмах ЗНО з історії України?

На мій погляд, не потрібно створювати окремої програми ЗНО з історії України. Адже сертифікуються знання, уміння і навички випускників, які вони отримали опановуючи зміст загальноосвітньої навчальної програми. Тим не менше, програми ЗНО створені і, як не прикро, їх окремі змістові елементи відрізняються від тих, що прописані у загальноосвітній навчальній програмі. Для прикладу, програма ЗНО у темі «Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (19181920 рр.)» виокремлює постать В. Боженка [3]. Про його місце і роль в історії України можна дискутувати. Та важливе інше. Ім’я В. Боженка в загальноосвітній програмі не згадується [1], а інформація про нього в підручниках для одинадцятирічної школи подана у межах одного речення. Детальніші відомості про цю постать можна почерпнути в вузькоспеціалізованій довідковій літературі. В програмі ЗНО мають місце й інші подібні змістові нюанси. Більше того, вона в багатьох випадках орієнтується на загальноосвітню навчальну програму 12-річної школи [2] і сучасні досягнення історичної науки, а до 2012 р. тестування проходитимуть учні 11-річної школи, орієнтовані на наукові досягнення як мінімум п’ятирічної давності (вони вчилися і вчаться за програмою 2001 року). Тому розбіжності між обома програмами створюють серйозні перешкоди як для самопідготовки випускників, так і для роботи учителів. Звідси напрошується висновок: щоб успішно пройти ЗНО з історії України, одинадцятикласнику треба вільно орієнтуватися в перебігу вітчизняного історичного процесу з урахуванням сучасних наукових досягнень. Такий висновок виводить на поняття компетентності.

^ Що таке компетентність?

Сучасні дидакти, методисти по-різному тлумачать це поняття. Більшість із них сходяться на тому, що компетентність – це інтегрований результат пізнавальної діяльності учня, що формується у процесі шкільної навчально-виховної взаємодії. Виокремлюють загальноосвітню та загальнопредметну компетентності. Підтримую тих українських науковців та методистів, які розглядають загальнопредметну компетентність як сукупність набутих знань, сформованих умінь, навичок і ставлень (додаток 1) з предмета. Зокрема, програма з історії для 512 класів загальноосвітніх навчальних закладів передбачає «систематичне та послідовне формування … знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій» [2]. Тобто знання, уміння, навички і ставлення є складовими загальнопредметної компетентності. А вона, в свою чергу, є складовою для набуття компетентності загальноосвітньої. Тут варто усвідомити найважливіше – в сучасному розумінні компетентності зміщуються акценти щодо організації процесу учіннянавчання. Для школяра шлях учіння завершується не здобуттям знань, а формуванням умінь, навичок і ставлень. Для учителя змінюється акцент перебігу шляху навчання: від методики подання знань до методики формування умінь, навичок і ставлень. Погоджуюся, що це певна модифікація надбань традиційної дидактики, але вона доволі логічно вкладається в технологію контролю навчальних досягнень учнів, котра буде розглянута нижче.

^ Що є об’єктами контролю і оцінювання навчальних досягнень з історії

в умовах компетентнісно орієнтованого навчання?

Поліваріантність визначення складових компетентності ускладнює технологію контролю й оцінювання рівнів її сформованості. Проведені з учителями анкетування щодо визначення ними об’єктів контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів з історії доводять це твердження. Лише від 5 до 10% учителів-істориків на запитання анкети дають однакові відповіді (тобто вони контролюють й оцінюють знання, уміння і навички, а не, скажімо, лише «висловлювання своєї думки» або лише «знання дат подій», або лише «знання постатей» і т. п.). Інші – виявляють різні амплітуди розбіжностей. Подібна ситуація спостерігається щодо використання запропонованих загальноосвітньою навчальною програмою критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Педагоги оцінюють навчальні досягнення дітей за допомогою застосування рейтингового підходу, а простіше – зіставляючи і порівнюючи найвищий, проміжні і найнижчий показники в кожному окремо взятому класі. Причинами, що змушують учителів поступати таким чином, вони вважають нечіткість і неструктурованість визначення об’єктів контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів, недосконалість і громіздкість критеріїв оцінювання цих досягнень, що регламентовані загальноосвітніми програмами з історії для 511(12) класів. Адже, якщо спробувати поєднати класифікацію умінь і навичок учнів (загальнонавчальні: розумові та мовленнєві; предметно-історичні: хронологічні, картографічні та спеціальні) з критеріями оцінювання навчальних досягнень (за чотирирівневою 12-бальною шкалою), що пропонуються програмою з історії для 512 класів загальноосвітніх навчальних закладів, вийде надскладна теоретична конструкція [2]. Її доволі важко використовувати на уроці під час вивчення різних тем, за реалізації різних видів організації пізнавальної діяльності. У кінцевому підсумку, кожен учитель виходить із ситуації в міру своєї професійності. Звичайно, його бачення і дії заходять у суперечність із єдиними вимогами УЦОЯО, що й зумовлює певне неспівпадіння цифр в атестатах та сертифікатах випускників. Педагогам необхідний легкий для запам’ятовування і зручний для користування алгоритм, що поєднував би і складові компетентності, і об’єкти контролю й оцінювання, і критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Виходячи з цього, пропоную свої відповіді на запитання: «Що контролювати і оцінювати на уроці історії в контексті компетентнісного підходу?», «Яким чином те, що ми контролюємо й оцінюємо співвідноситься з рівнями навчальних досягнень учнів?»

Якщо компетентність – це сукупність знань, умінь, навичок і ставлень, то на уроці учитель повинен контролювати й оцінювати знання, уміння і навички (ставлення не оцінюються). Ці три складові є об’єктами контролю і оцінювання навчальних досягнень. Кожен з них має свою доволі просту, легку для запам’ятовування структуру, тобто включає в себе певні компоненти – історичні категорії.

Існує шість категорій, що становлять зміст історичних знань: хронологія, термінологія, персоналістика, історична географія, джерелознавство, відповідно до тем  культурологія (додаток 2). Тобто вивчивши тему, учень повинен знати датування подій, називати й визначати поняття і терміни, називати історичні постаті, історико-географічні об’єкти, історичні джерела і за потреби – історико-культурні пам’ятки. Наприклад, після опанування теми: «Передумови, причини й початок Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ століття», відповідно до програми 12-річної школи учні повинні:

  • називати події за датами та дати подій (межі життєпису Б. Хмельницького, обрання Б. Хмельницького гетьманом, початок Національно-визвольної війни, укладення угоди про надання військової допомоги з кримським ханом);

  • називати й визначати поняття і терміни «національно-визвольна війна»; «універсал»;

  • називати постаті гетьмана Богдана Хмельницького, його полководців-сподвижників: Филона Джалалiя, Федора Вешняка, Івана Гирю, Максима Нестеренка, Максима Кривоноса, Тимоша Носача, Івана Виговського, Данила Нечая, Івана Золотаренка, Михайла (Станіслава) Кричевського, Івана Богуна, Остапа Гоголя, Антіна Ждановича, Мартина Небабу;

  • називати основні історико-географічні об’єкти: хутір Суботів, мис Микитин Ріг, острів Томаківку, місто Бахчисарай;

  • називати історичні джерела, що стосуються теми.

Відштовхуючись від того, що уміння передбачають застосування знань, а навички – це автоматизовані уміння, кожній категорії історичних знань відповідає категорія спеціальних історичних умінь і навичок. Тобто вивчивши тему, учень повинен виявляти уміння і навички: орієнтування в історичному часі, використання у мовленні понять і термінів, характеризування постатей, орієнтування в історичному просторі, опрацювання історичних джерел, за потреби характеризування історико-культурних пам’яток. Проте до цього переліку додаються міжпредметні уміння і навички: установлення відповідностей та послідовностей; установлення причинно-наслідкових зв’язків, зіставлення і порівняння; застосування операцій аналізу і синтезу, структурування, узагальнення тощо (додаток 3). Як бачимо, цей перелік не є завершений, оскільки рівень оперування, зокрема, міжпредметними уміннями і навичками залежатиме від професійності учителя, підготовки класу та багатьох інших чинників. Наприклад, вивчивши тему: «Передумови, причини й початок Національно-визвольної війни», відповідно до програми 12-річної школи учні повинні:

  • визначати хронологічну послідовність та віддаленість від сьогодення названих подій, синхронізувати їх із відповідними подіями всесвітньої історії;

  • застосовувати у мовленні визначені поняття і терміни;

  • характеризувати особистість Богдана Хмельницького використовуючи історичні джерела, та визначати заходи, котрих він уживав для підготовки війни; давати короткі характеристики деяким із полководців-сподвижників Б. Хмельницького;

  • показувати на карті названі історико-географічні об’єкти, установлювати їх взаєморозміщення;

  • використовувати історичні джерела, що стосуються теми, для визначення причини Національно-визвольної війни, характеристики особистості Б. Хмельницького;

  • установлювати причини Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ століття.

Таким чином, кожній категорії історичних знань знаходиться відповідник серед категорій умінь і навичок (додаток 4). До речі, таке співвідношення знань, умінь і навичок допомагає легко визначати і формулювати вимірювальну, компетентнісно орієнтовану мету уроку (додаток 5) [5].

Критерії контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів з використанням такого підходу до трактування історичної компетентності є доволі простими. Те, що ми контролюємо й оцінюємо співвідноситься з рівнями навчальних досягнень школярів. Коли учень оперує виключно знаннями, він перебуває на початковому та середньому рівнях навчальних досягнень – 16 балів. Якщо він на основі знань виявляє уміння і навички, то знаходиться на достатньому рівні навчальних досягнень – 79 балів. Коли ж учень використовує знання, уміння і навички як засіб для висловлювання і пояснення своїх ставлень, він має високий рівень навчальних досягнень – 1012 балів (додаток 6). Зрозуміло, що висококомпетентним вважатиметься той учень, який володітиме достатнім та високим рівнями навчальних досягнень. Такий алгоритм працює незалежно від теми уроку, видів навчальної діяльності учнів, допомагає ліквідувати низку суб’єктивних умовностей, що виникають у стосунках між учителем і учнем. Зрештою, чітке визначення об’єктів і критеріїв контролю й оцінювання компетентності уможливлює раціональне використання тестових технологій.

^ Чи можливі компетентнісно орієнтовані тести

і якими вони повинні бути?

Кожне із тестових завдань є компетентнісно орієнтованим, оскільки контролює й оцінює знання, уміння і навички. Щоправда, у широких колах учителів та викладачів вузів суттєвим недоліком тестового оцінювання навчальних досягнень учнів з історії України вважається його переважаюча спрямованість на перевірку знаннєвої складової компетентності. Більшість із сьогоднішніх завдань дійсно націлені на контроль й оцінювання знань, і тільки незначна їх частина контролює й оцінює уміння і навички. Але якість тестових завдань, запропонованих УЦОЯО, кожного року зростає якраз у бік зміщення акцентів щодо оцінювання рівнів умінь і навичок. (Тут, навпаки, може проявитися тенденція ускладнення таких завдань для тих, хто тестується з історії України, поступаючи на непрофільні факультети). Останні два роки УЦОЯО використовує незмінний принцип комплектування тесту з історії України. Сюди входять завдання трьох найпоширеніших видів: з вибором однієї правильної відповіді, на встановлення відповідностей та послідовностей. Навіть без наповнення змістом, два останні види за способом виконання є спрямованими на оцінювання міжпредметних умінь і навичок (встановлювати відповідності і послідовності).

УЦОЯО кожного року розробляється специфікація тесту з історії України. На мій погляд, вона видається недосконалою. Якщо проаналізувати розподіл завдань тесту за складовими компетентності, то побачимо, що учні повинні знати такі історичні категорії: «дати історичних подій, хронологічні межі явищ і процесів, періодів і етапів історії України; історичні факти (події, явища, процеси) – місця, обставини, учасників, результати; поняття та терміни; передумови, причини, приводи, сутність, наслідки та значення історичних подій та явищ» [6]. Натомість, у цьому переліку відсутні вимоги щодо знань історичних джерел, історико-культурних пам’яток. А «передумови, приводи, сутності, причини, наслідки, значення» – це категорії, котрі, у більшій мірі, є компонентами історичних умінь і навичок. Для прикладу, як можна знати «значення боротьби Української Повстанської Армії проти нацистських загарбників»? Його, тобто «значення», можна уміти обґрунтувати на основі знань подій, термінів, персоналій, інших історичних категорій. Специфікація тесту також не передбачає виявлення умінь і навичок використання понять і термінів, характеризування постатей, історико-культурних пам’яток, а уміння орієнтування в історичному просторі полягає лише у «визначенні приналежності місцевості до певних регіонів». Зрозуміло, що такі неточності потребують корегування.

В той же час, історія України – така дисципліна, коли доволі важко пропорційно поєднати складові її компетентності (знання, уміння і навички), історичні змістові лінії (суспільно-політичну, соціально-економічну, релігійну, культурну, повсякдення) та періодизацію вітчизняного історичного процесу. До речі, оскільки у майбутньому результат ЗНО не зараховуватиметься як оцінка державної підсумкової атестації, варто переглянути пропорційне співвідношення кількості тестових завдань стосовно періодизації українського історичного процесу. Кількість тестових завдань ЗНО повинна співвідноситись із кількістю годин, відведених на опанування тієї чи іншої теми загальноосвітньої навчальної програми з історії України. Проте, навіть при урахуванні усіх нюансів, ми, швидше за все, не зможемо отримати ідеального варіанта наповнення тесту, але потреба його вдосконалення очевидна.

Загалом, методика розробки тестових завдань – наукоємний, відповідальний процес. Як показує моя практика, для створення тестових завдань найкраще підходить принцип поєднання складових компетентності (знань, умінь і навичок) та їх компонентів у вигляді означених вище історичних категорій. Тобто еволюція тестових завдань відбувається шляхом від знань до умінь і навичок через призму категорій історичної хронології, термінології, персоналістики, географії, джерелознавства та культурології [4]. Для зручності продемонструю цей процес у вигляді таблиць, що міститиме приклади тестових завдань та відповідні коментарі. Перша таблиця демонструє підходи до складання тестових завдань для контролю й оцінювання знань.

^ Тестові завдання для контролю й оцінювання знань

Знання історичної хронології

Приклад тестового завдання. Позначте рік, коли у місті Києві розпочався період правління князя Олега:

А

860;

Б

882;

В

907;

Г

911;

Д

912.
  1   2   3   4

Додати документ в свій блог або на сайт


Реклама:

Схожі:

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу iconОцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики
Оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики здійснюється у відповідності до загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень...

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу iconРішення щодо оцінювання навчальних досягнень учнів також приймається навчальним закладом
Декотрі аспекти організації навчання та оцінювання навчальних досягнень учнів в процесі реалізації варіативної складової

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу iconКритерії оцінювання навчальних досягнень учнів з етики
Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу iconБали Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
Для підсумкового (тематичного) оцінювання навчальних досягнень учнів з математики

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу iconКритерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти
Департаментом загальної середньої освіти розроблено критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з предметів інваріантної складової...

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу iconНаказ № Про підсумки вивчення стану викладання і рівень навчальних досягнепь учнів з історії
Згідно з річним планом роботи школи з метою вивчення стану викладання та рівня навчальних досягнень з історії адмі­ністрація протягом...

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу iconНаказ №371 На виконання Закону України "Про загальну середню освіту" та з метою поліпшення якості освіти наказую: Затвердити загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти (додаток 1)
Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу iconПро моніторингове дослідження рівня навчальних досягнень учнів 10 класів загальноосвітніх навчальних закладів На виконання розпорядження голови обласної державної
«Про підготовку та проведення обласних моніторингових досліджень якості освіти учнів загальноосвітніх навчальних закладів у 2012-2013...

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу iconКритерії оцінювання навчальних досягнень учнів з дисциплін художньо-естетичного циклу
Особливістю системи оцінювання досягнень учнів з дисциплін художньо-естетичного циклу є її багатофункціональність, що зумовлена багатокомпонентністю...

Тестовий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з історії в контексті компетентнісного підходу iconЗаява Селезнівської зош І-ІІІ ст. №18 Перевальської районної ради Луганської області щодо надання статусу експериментального навчального закладу регіонального рівня Актуальність дослідження
Державний стандарт базової І повної загальної середньої освіти, Концепція профільного навчання в старшій школі та інші важливі освітянські...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©at.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи